4:59 | соло виставка | Осло, Fotogalleriet | 2023

Джулі Полі. Хто вона?
Аніта Немет

Коли нові хвилі глобальної кризи повернулись до Європи, а Україна стала політично та культурно видимою, аби мати змогу відбивати тінь жорстокості Російської імперії, вкрай важливим було більше говорити про багатство та глибину українського мистецтва голосами жінок-художниць.

Юлія Полященко, відома як Джулі Полі, має незвичайний шлях кар’єри та є однією з найвпливовіших українських художниць свого покоління, що працюють із фотографією. Познайомившись із традиціями Харківської школи фотографії, першої спільноти в Україні, яка почала працювати з концептуальною фотографією, після харківського періоду художниця занурилася у пошук власного бачення теми, придатної для творчого пошуку, пов’язаної з її особистим, професійним досвідом та «кітчем» місцевої естетики, популярної у 1990-х—2000-х роках. Як і багато митців із покоління міленіалів, Юля розмірковувала про молодіжну ідентичність, переважно жіночу та квір.

Важливим аспектом робіт Юлі є розширення можливостей жіночого тіла. Вона сміливо змішує іронію та еротику, водночас з любов’ю демонструючи різноманіття жіночих уявлень про красу та їхні практики.

Творчість Джулі Полі окреслює широкий спектр мистецьких проявів, де, крім класичного медіуму фотографії, з’являється перформативний підхід до виробництва та залучення поп-культурних видань до створення концептуальних проєктів, що розширює спектр взаємодії з різними аудиторіями.


4:59
За хвилину до вторгнення
Тінейджерство, дорослішання і материнство
Але прийшла війна


Виставка 4:59 українського фотографа Джулі Полі розділена на три кімнати. Три простори відображають три стани, які хронологічно пов’язані між собою в житті та кар’єрі художниці — від її підліткового віку до дорослого життя та материнства, яке зараз розглядається крізь призму війни.

Назва виставки, 4:59, відносить глядача до часу за хвилину перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну о 5 ранку 24 лютого 2022 року. Полі каже: «Для мене 4:59 — це символ часу перед травматичною подією та важливості доступу до спогадів про той час».

На виставці у Fotogalleriet Полі вперше представляє кілька проєктів разом. До 24 лютого 2022 року проєкти експонувалися окремо, а саме до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що стало суттєвою ескалацією російсько-української війни, яка почалася з російської незаконної анексії Криму у 2014 році.

Досліджуючи, як спогад рухається та блукає, представлені на цій виставці зображення позбавлені специфіки часу та місця, щоб подолати роль пам’яті в ситуаціях втрати та травми. Сьогодні мрії та світи, зображені та сконструйовані Полі, у кращому випадку заморожені, можливо, зламані для цілого покоління, яке відіграє центральну роль у її творчості. Отже, образи стали відбитком її життя та мистецьких інтересів і представляють період прагнення автономії в Україні, зокрема щодо фемінізму, гендеру, дисидентства та нонконформізму. Незважаючи на те, що зображення зроблено в країні, яка наразі перебуває в облозі, 4:59 прагне перенести смуток на інші емоції, підтримуючи ідеї реконструкції та відновлення, а також зміцнюючи необхідні ідеали демократичних принципів через багатогранний світ Полі.


КІМНАТА 1

У першій кімнаті виставки ми бачимо інтерес Полі до еротики та сексуальності в повсякденному житті та цифровій культурі, що показано через три проєкти. Вони вперше представлені разом у експозиції, що нагадує кімнату дитинства художниці.

«Грішниця» — журнал, створений Джулі у 2021 році, який досліджує еротику в українській культурі та її представлення за допомогою сучасних інструментів виробництва іміджу, репрезентації та комунікації. Головні герої та учасники – українські митці, які у своїй практиці працюють із питаннями сексуальності, самопізнання, гендеру та інтимності. Вибрані зображення з Грішниці представлені тут як настінні постери з дитинства.

Проєкт Send Nudes досліджує тему сучасного віртуального флірту, секстингу та веб-моделювання. Він базується на різноманітних формах сексуальної онлайн-взаємодії, які стали дуже популярними та актуальними в часи самоізоляції. Учасники проєкту – фотомоделі, досвідчені вебкам-моделі, персонажі клубної сцени та люди, які цікавляться віртуальним світом. Полі каже: «Постковідна реальність відкрила переваги роботи вдома та дозволила займатися віртуальним сексом на тому ж дивані, де щойно проходила робоча зум-конференція. Водночас онлайн-формат допомагає проявити фантазію та розширити межі в інтернеті більше, ніж у звичайному житті».

У Send Nudes Poly застосовує свою улюблену псевдодокументальну техніку та гумор, посилаючись на жанр «mockumentary». Надмірний стиль фотографій проявляє також іншу тему — ілюзорну природу стосунків і інсценування себе. Пози, ракурси, освітлення — відомі інструменти фотографії — створюють певну відвертість та інтенсивність емоцій, які є дуже фізичними та реальними, незважаючи на те, що створюються на «холодних» цифрових об’єктах. У світі Полі, який поєднує прагнення до політичного звільнення та ставить питання про те, хто має автономію над тілом, зображені персонажі претендують на власну сексуальність і саморепрезентацію.

«Космолот» — випущена обмеженим тиражем колода карт та онлайн-гра, яку Джулі Полі створила в 2019 році. Окрім зображень з особистого архіву та скріншотів інтимних чатів, колода також містить фотографії, створені художницею. У 2015 році вона створила першу версію гри під назвою «Кись-брись-мяу», яка складалася з 36 карт. «Космолот» складається з 54, і в нього можна грати у формі онлайн-гри «Дурень» (Інструкцію див. нижче).

Цікавість і бажання досліджувати та експериментувати зі своєю сексуальністю можуть проявлятися з ранніх років життя людини. Таке «дорослішання» Полі пов’язує з іграми, що представляють різні фази індивідуальних і соціалізованих сексуальних відкриттів і експериментів. «Космолот» натхненний і посилається на розвиток сексуальних досліджень, поєднаних з ігровим процесом у різних розділах життя, від невинних ігор, таких як «Кись-брись-мяу» та «пляшка» в дитинстві або підлітковому віці, до більш провокаційних ігор, таких як «покер на роздягання», свінгерських вечірок, БДСМ та фетиш-ігор у дорослому віці. Проєкт «Космолот» випливає з власного досвіду самопізнання Полі.

Як грати в Дурня?
На початку кожен гравець бере по шість карт. Під час гри є той хто кидає та відбиває. Першим, хто кидає карту, є гравець з найменшим козирем. Відбивається гравець зліва від нього. Карта вищого рангу тієї ж масті може перемогти карту, яку треба відбити. Козирна карта може побити майже будь-яку карту, якщо карта атаки не козирної масті. Коли у гравця залишається менше ніж шість карт, він бере карти з тих, що не роздали. Програв останній, хто залишився з картами. Він і стає дурнем.


КІМНАТА 2

У другій кімнаті виставки досвід, який сформував сприйняття Полі як художниці молодої та дорослої, зображено через проєкт «Укрзалізниця».

«Укрзалізниця» (2017–2020) — фотопроєкт, натхненний життєвим досвідом Джулі Полі, яка навчалася в Харківській державній академії залізничного транспорту. Після роботи провідником Полі вирішила підкреслити суть подорожей в українських потягах так, як вона їх сприймає. Полі описує подорож атмосферою та нормами в українських потягах як «еротичну»: «Я вважаю, що подорожувати потягом Україною – це досить еротичний досвід. Більше ніде в світі ви не знайдете поїзди, де напівголі люди їдуть поруч».

В українських потягах прийнято, що пасажири (роз)одягаються у зручніший одяг, перевзуваються на тапочки чи ходять босоніж, а під вечір випивають пліч-о-пліч із абсолютно незнайомими людьми. Усі такі зустрічі відбуваються в маленьких приміщеннях, і поняття приватності та особистих кордонів стають ледь помітними, як і освітлення.

Полі працювала над проєктом майже два роки та опублікувала його як фотокнигу. «Укрзалізниця» поєднує документальні фотографії інтер’єрів потягів із постановочними фотографіями моделей, які уособлюють типових пасажирів, і загалом складається з тринадцяти історій. Полі називає свій підхід «псевдодокументальним», оскільки натхнення для інсценованих фотографій прийшло від реальних людей і ситуацій, свідком яких вона була. До «пасажирів» відносяться: військові, бізнесмени, альфонси, спортсмени і т.д.

Сьогодні під час війни потяги залишаються однією з найважливіших інфраструктур країни.


КІМНАТА 3

Третій простір — кімната про війну, а також про майбутнє та про те, як художниця може висловити своє почуття ідентичності. Досвід початку материнства, який співпав із вторгненням,також відображено тут. У залі представлені роботи, створені за останній рік у контексті безперервних жорстоких нападів на українські міста та громадян, проєкти, створені для різних журналів, що зображують покоління молоді, чиїм перспективам та прагненням нині заважає безперервна війна.

Кімната нагадує просторовий флешбек, спогад і мрію про майбутнє. Вона репрезентована образами сьогодення та минулого. Експозиція у Fotogalleriet також містить зображення з домашнього архіву та фотографії друзів і колег Полі, багато з яких лишилися в Україні.

Хронологія зображень починається зліва. Ви можете побачити вуличні краєвиди значущих для художниці місць, де вона найчастіше гуляла у повсякденному житті до війни. Фоном тут, як і в житті Полі, стали фотографії дівчини-сироти, чоловіка з татуюваннями, руїн, краєвидів зі Стаханова.

Наступні світлини зроблені ближче до теперішньої реальності — серед них автопортрети, коли Полі була вагітна. Ці фотографії були зроблені в Румунії, куди вона вперше втекла зі свого дому в Києві, як і багато інших жінок і дітей, після 24 лютого 2022 року.

Ви потрапляєте в кімнату через фотографію із серії «Дітки» (2004–2022). У період з 2004 по 2022 рік серія з’являлася та розвивалася через проєкти для журналів VOGUE Україна, VOGUE США, Jalouse та Achtung.

«Дітки» – це проєкт, який демонструє нам перше покоління в Україні, яке повністю сформувалося в дев’яностих роках після незалежності. Сьогодні це покоління захищає майбутнє України в сьогоденні, її культуру, її ідентичності. «Дітки» – це портрет тих дітей у їх найвразливіший період, коли відбувається свідома боротьба з істеблішментом. Фотографії з рейвів символізують те, що стало суттєвою частиною української культури та частиною пам’яті людей, і ще досі живе в їхній пам'яті. Ці рейви стали частиною ідентичності людини на війні. Це виражає романтизм, який дозволяє пам’яті бути живою в українській спільноті. У цій виставці Полі не просто згадує минуле, а дає підстави для розуміння того, що українське минуле є фундаментальною складовою українського сьогодення, без якого українці не могли б вижити. Через «Дітки» вона залучає суб’єктивність представлених людей через їхні самовизначені простори та стосунки, де сексуальність та ідентичність можна поставити під сумнів, дослідити та переосмислити.

До фотографій додається щойно створена звукова інсталяція 4:59 (19’35’’, 2023). Замовлена Полі до виставки 4:59, запис був створений у місті Стаханов дівчиною-підлітком, яка зараз там проживає. Записи рідних і знакових для Полі місць. Оскільки Росія зараз окупувала Стаханов, ці місця доступні для Полі лише через її спогади, зображення та звуки новин. Інсталяція є результатом співпраці Джулі Полі та київської саундстудії audiodrag.

Кімната затемнена, щоб відобразити те, як мистецтво доступне для публіки серед постійних збоїв, спровокованих російськими нападами на українську інфраструктуру сьогодні. Музеї та художні галереї залишаються відкритими, але відвідувачам часто доводиться використовувати телефонні ліхтарики, щоб орієнтуватися в цих просторах через постійні відключення електроенергії. Кімната передає реальність українців сьогодні, водночас демонструючи роботи Полі, які зберігають оптимізм щодо майбутнього країни та стійкості молоді, яку вона зображує. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що значна частина зображених підлітків є солдатами російсько-української війни.

У зв’язку з відключеннями також демонструється графік, ідентичний до того, що зараз поширюється в Україні. Розклад створюється та розповсюджується ДТЕК, найбільшим приватним інвестором в енергетичному секторі України, щоб дозволити українцям спланувати покриття своїх основних потреб, пов’язаних з електроенергією — зарядка телефонів, розігрів їжі тощо. Через російські атаки на основну інфраструктуру багато українців живуть лише з годиною електроенергії щодня. Незважаючи на спроби зробити це передбачуваним з боку ДТЕК та інших агенцій, непередбачуваність російських рейдів означає, що ці розклади можуть стати ненадійними, а основні потреби будуть порушені. Включення розкладу ДТЕК передає атмосферу, в якій сьогодні живуть українці по всій країні.

Фінальні зображення — погляд у світле майбутнє, створені у 2021 році для VOGUE Україна під назвою Futurespective. Пейзажі майже нереалістично зеленуваті, а молодь, зображена на світлинах, весела та задоволена. Усі вони щось святкують, а атмосфера пронизана оптимізмом та візуальними відсиланнями до української культури. Це калейдоскопічна фантазія про майбутнє України, яка поєднує в собі багато художніх стратегій багатовимірної творчості Полі.


КІМНАТА 1



КІМНАТА 2




КІМНАТА 3